Слава ЗСУ!
знайди книгу для душі...
— Дивний випадок, — спантеличено мовив професор. — Ну, ще раз. Ви повинні казати тільки перше слово, яке спаде на думку, чуєте? Тільки те, що automatically вискакує у вас, коли ви чуєте моє слово. Go on118. Рука!
— Рука братньої допомоги. В міцних руках. Зціпивши кулаки. Брудні руки. Дамо по пальцях.
— Очі!
— На очах у всієї громадськості. Замилюють очі. Зняти полуду з очей. Берегти як зіницю ока. Невинні дитячі оченята. Дивитись правді в очі.
— Не так багато. Пиво!
— Плзенське світле. В чаду сп’яніння.
— Музика!
— Велична симфонія. Зігравий оркестр. Нація музикантів. Чарівні звуки. Ансамбль великих держав. Єрихонська сурма. Національний гімн.
— Пляшка!
— З кислотою. Нещасливе кохання. Сконала в лікарні у страшних муках.
— Отрута.
— Дпхає отрутою. Отруєні джерела.
Професор Роусс почухав потилицю.
— Ne\er heard that...119 Почнімо спочатку. Панове, я хотів би звернути вашу увагу на те, що завжди треба починати з plain120, звичайних речей, коли з’ясовуєш інтереси піддослідного, його profession121. Ну далі. Рахунок!
— За великим рахунком. Звести рахунки з ворогами. Припадає на наш рахунок.
— Гм. Папір.
— Папір червоніє від сорому, — жваво відказав чоловічок.— Цінні папери. Папір усе стерпить...
— Bless you122,— з досадою сказав професор.— Камінь.
— Хто перший кине каменем. Камінь спотикання. Наріжний камінь. Надгробний камінь. Вічна пам’ять,— промовив піддослідний з щирим зворушенням.
— Колесо!
— Колеса історії. Колесо фортуни. Тріумфальна колісниця. Колісниця Джагернаута.
— Ага! —вигукнув професор Роусс. — That’s it123. Обрій.
— Захмарений,— зраділо відказав старий.— Нові хмари на нашому політичному обрії. Широкі обрії.
— Зброя!
— Чиста зброя. У всеозброєнні. З розгорненими знаменами. Отруєна стріла,— натхненно заторохтів піддослідний.— Не складемо зброї. У запалі бою. Виборчі баталії.
— Стихія!
— Розбурхані стихії. Стихійний опір. У своїй стихії.
— Годі! —зупинив його професор Роусс.— Ви працюєте в газеті, правда?
— Так, з вашої ласки, — зрадів піддослідний.— Вже тридцять років. Я репортер Вашатко.
— Дякую вам,— сухо вклонився наш славетний зем-ляк-амерпканець.— Finished, gentlemen0. Аналізом уяп-лвнь цього чоловіка ми... м-м-м... з’ясували, що він... 6 журналістом. Я гадаю, що не варто провадити експеримент далі. It would only waste your time124. Цей експеримент, пробачте, не вдався. So sorry, gentlemen125,
— Ти диви, — вигукнув увечері в редакції пан Ва-шатко, переглядаючи матеріали, — поліція повідомляє, що труп Йозефа Чепелки знайшли. Він був закопаний у Суханековому садку біля паркана, а під ним лежав закривавлений мішок. Бачте, як угадав той Роусс! Ви не повірите, колего: я йому й слова не сказав про газету, а він як в око вліпив, що я газетяр. «Панове,— каже,— перед вами заслужений, видатний журналіст!..» Ну, і я ж написав у репортажі про його лекцію: «В колах фахівців висновки нашого уславленого співвітчизника здобули щире схвалення». Ні, стривайте, тут треба підправити стиль: «У колах фахівців цікаві висновки нашого уславленого співвітчизника по заслузі здобули щире й одностайне схвалення». Ось тепер буде все як слід.
ПОЕТ
То був цілком повсякденний для поліції випадок: о четвертій годині ранку на Житній вулиці автомобіль збив п’яну бабу й помчав із шаленою швидкістю далі. І ось тепер молодий слідчий-практикант доктор Мейзлік мав розшукати винуватця. А молоді практиканти ставляться до таких справ дуже серйозно.
— Гм... — сказав д-р Мейзлік постовому поліцаєві № 141. — Значить, ви побачили за триста кроків від себе автомобіль, що їхав з великою швидкістю, а на бруку — людину. Що ж ви зробили насамперед?
— Насамперед я побіг до збитої жінки, — відповів постовий,— щоб подати їй першу допомогу.
— Насамперед треба було записати номер машини,— пробурчав Мейзлік,— а вже потім клопотатись тією бабою. Але, —додав віп, шкрябаючи голову олівцем,— може, я й сам би зробив так, як ви. Отже, номера машини ви не побачили. Ну, а якісь інші прикмети?
119 Такого я ще не чув (англ.)
