Слава ЗСУ!

— «Допотопні ящ^ри вшановують красу і юність»,— поетично запропонував Ейб.

— «Яхта «Глорія Пікфорд» відкриває невідомі створіння»,— порадив капітан. — Або «Загадка острова Та-хуара».

— Це тільки підзаголовок,— заперечив Фред.— У заголовку має бути сказано більше.

— А може, так: «Фред-бейсболіст б’ється зі страховищами»,— озвалася Джуді. — Фред був просто чудовий, коли кинувся на них. Якби ж тільки на плівці воно гарно вийшло!

Капітан прокашлявся:

— Я кинувся на них перший, міс Джуді; але то байдуже. Я гадаю, що заголовок повинен звучати по-науковому. Строго і... ну, одно слово, по-науковому. «Антелю-віальна фауна на тихоокеанському острові».

— Антедувіальна,— поправив його Фред. — Ні, анте-відуальна. От чорт, як же воно. Антиледувіальна. Антелі-дувіальна. Ні, це не годиться. Треба придумати якийсь простіший заголовок, щоб кожен міг вимовити. Ну, Джуді, ти ж у нас розумниця!

— Антедилювіальна,— підказала Джуді.

Фред покрутив головою:

— Занадто довге. Довше, ніж ті почвари разом із хвостом. Заголовок повинен бути короткий. Але Джуді — це ж золото, правда? Скажіть, капітане, хіба вона не чудо?

— Так,— погодився капітан. — Чудова дівчина.

— Ви молодець, капітане, — вдячно сказав молодий атлет. — Наш капітан —молодчага. Але «антелювіальпа фауна» —це дурниця. Це не заголовок для газети. Краще вже «Закохані на острові перлів» абощо.

— «Тритони обсипають перлами Білу Лілею»! —вигукнув Ейб. — «Данина Посейдонового царства»! «Нова Афродіта»!

— Дурниці! — запально відрубав Фред. — Ніяких тритонів ніколи не було. Це науково доведено. І ніякої Афро-діти теж не було, правда, Джуді? «Сутичка людей із первісними ящерами!», «Відважний капітан атакує допо-топпих страховищ!» Треба, щоб заголовок кричав, розумієш?

— Екстрений випуск! —галасував Ейб. — «Морські страховища нападають на кіноартистку! Sex appeal¹ новочаспої жінки перемагає первісних ящерів! Вимерлим плазунам до смаку блондинки!»

— Ейбе,— озвалася любонька Лі.— У мене така ідея...

— Яка?

— Для кінофільму. Розкішна картина була б. Уяви собі, що я купаюсь на морському березі...

— Цей купальник тобі страшенно личпть, Лі,— квапливо перебив Ейб.

— Правда? А тритони закохались у мене й забрали мене на дно моря. І я там стала їхньою царицею.

— На дні морському?

— Авжеж, під водою. В їхньому таємному царстві, розумієш? Адже в них там є міста і взагалі все.

— Любонько, таж ти б там потонула!

— Не бійся, я вмію плавати, — безтурботно сказала любонька Лі.— Я б тільки раз на день випливала па берег надихатись повітрям. — Лі зобразила дихальні вправи, здіймаючи груди і плавно рухаючи руками.— Отак, бачиш? А на березі в мене закохався б.., ну, скажімо, молодий рибалка. А я в нього. Нестямно,— зіт~ хнула любонька. —Розумієш, він був би такий вродливий і дужий. А тритони захотіли б його втопити, але я б його врятувала й пішла б із ним до його хатини. А тритони взяли б нас там у облогу. ІІу, а тоді вже з’явилися б ви й урятували нас.

— Лі, — поважно промовив Фред. — Це така нісенітниця, що, їй-богу, з неї може щось вийти. Не я буду, коли старий Джес Леб не зробить із цього сенсаційної картини.

Фред мав рацію: з цього справді свого часу вийшов сенсаційний фільм виробництва кінокомпанії «Джес Леб Пікчерз» із міс Лілі Веллі в головній ролі; крім того, в пьому знімалося шістсот нереїд, один ЇІептун і дванадцять тисяч статистів, загримованих під усіляких допотопних ящерів. Та перше ніж це відбулося, спливло чимало води й сталось чимало подій, а саме:

1. Захоплена тварина, поміщена в ванну при каюті міс Лі, два дні викликала жвавий інтерес усієї компанії; на третій день вона перестала рухатись, і міс Лі заявила, що бідолашечці тоскно; на четвертий вона почала смердіти, і її довелось викинути в напіврозкладеному стані.

2. З кадрів, знятих на березі лагуни, придатними виявились лише два. На одному любонька Лі перелякана присіла навпочіпки й одчайдушно відмахувалась руками від ящерів, що обступили її. Всі твердили, що це розкішний кадр. ІІа другому видно було трьох чоловіків і одну дівчину, що повзали рачки, повтикавшись носами в землю. Всі були зняті ззаду, і здавалося, наче вони комусь кланяються. Цей кадр забракували.

3. Із придуманих на яхті газетних заголовків майже всі (павіть той, що з «антедилювіальною фауною») були використані в сотнях американських та інших газет, щотижневиків і щомісячників; під цими заголовками друкувалися описи всієї події з багатьма подробицями та знімками, як наприклад, знімок любоньки Лі серед ящерів, знімок самого ящера у ванні, знімки самої Лі в купальному костюмі, міс Джуді, містера Ейба Леба, Фреда-бейзболіста, капітана яхти, самої яхти «Глорія Пікфорд», цілого острова Тараїва і перлів, розкладених на чорному оксамиті. Кар’єра любоньки Лі була цим забезпечена; вона навіть відмовилась виступати у вар’єте й заявила газетним репортерам, що хоче цілком присвятити себе М истецтву.