Читай онлайн

знайди книгу для душі...

Головна > Книги > Війна з Саламандрами

Далі йдуть анатомічні подробиці, яких ми, нефахівці, однаково б не зрозуміли; а читачів-фахіщів відсилаємо до цитованої статті).

Отже, як видно з наведених ознак, ідеться про типового представника ряду хвостатих земноводних (Urodela), до якого належать, як відомо, родина саламандр (Salamandrida), шо поділяється на рід тритонів (Tritones) і рід чорних саламандр (Salamandrae), і родина пуголовковнх саламандр (Icnthyoidea), що поділяється па саламандр прихованозябрових (Cryptobranchiata) і яинозябрових (Phanero-branchiata). Вид, знайдений на острові Топгарева, очевидно, найближче споріднений із саламандрами пуголовковнми приховано-эябровими; в багатьох відношеннях, між іншим розмірами, він схожий на японську гігантську саламандру (Megalobatrachus S1-eboldii) або американського ирихованозябровика, прозвапого «болотяним чортом44, але відрізняється від них добре розвипеними органами чуттів і довшими та сильнішими кінцівками, які дають їй змогу рухатись досить моторно як у воді, так і по землі.

(Далі йдуть подробиці зі сфери порівняльної анатомії).

Спрепарувавши скелети забитих тварин, мп виявили вельми цікаву річ, а саме: скелет цієї саламапдрп майже цілковито відповідає викопному відбиткові скелета саламандри, якого знайшов па кам’яній плиті а Еніпгенськнх каменярень доктор Йоганнес Якоб Шейхцер і оппсав у трактаті «Ношо diluvii testis»1, виданому

І726 року. Пояснюємо менш обізнаним читачам, що вищезгаданий доктор Шейхцер вважав цю скам’янілість останками допотопної л ю д и н и. «Додане тут зображення,— пише віп,— яке я пропоную вченому світові у вигляді гарного дереворита, напевне, поза будь-якими сумнівами відтворює людину, що була свідком всесвітнього потопу. Це не такий малюнок, у якому тільки буйна уява може добачити щось подібне до людини; ні, тут ми всюди знаходимо цілковиту відповідність окремим частинам людського скелета і бездоганну сумірність. Скам’яніла людина зображена тут спереду; це — пам’ятка внгиблого людства, старіша від усіх римських, грецьких, ба навіть єгипетських і взагалі всіх східних гробниць».

Згодом Кюв’є розпізнав у енінгенському відбитку скелет скам'янілої саламандри, якій дали назву Cryptobranchus primaevus, або Andrias Scheuchzeri Tschudi; її вважали представником давно вимерлого виду. Шляхом остеологічного порівняння нам пощастило ідентифікувати наших саламандр із нібито вимерлою нрасаламанд-рою Andrias’oM. Таємничий нраящер, як його називали в газетах, в не що інше, як викопна прихованозяброва саламандра Andrias Scheuchzeri; або треба дати їй нову назву: Cryptobranchus Tinckeri Erectus, чи гігантська саламандра полінезійська...

...Лишається загадкою, чому цей такий цікавий вид досі уникав уваги науковців, хоч він водиться у великій кількості принаймні на островах Ракаханга і Тонга рева в архіпелазі Маніхікі. Навіть Рандольф і Монтгомері в своїй праці «Два роки на островах Маніхікі» (1885) не згадують про неї. Місцеві жителі твердять, ніби ця тварпна — яку вони, між іншим, вважають отруйною — впершо з’явилася тут усього шість — вісім років тому. Вони розповідають, ніби «морські чорти» вміють говорити (І) і будують у затоках, до живуть, цілі системи валів та дамб, немов підводні міста; в тих затоках вода нібито цілий рік тиха, як у ставку; і нібито вони риють під водою багатометрові нори та ходи, де й сидять протягом дня; а вночі вони нібито крадуть на полях батат і ямс, а також забирають мотики та інше знаряддя. Люди не люблять їх і навіть побою-ються,а в багатьох випадках взагалі воліли перебратись на інші місця. Очевидно, це все примітивні повір'я та забобони, породжені, мабуть, бридким виглядом цілком нешкідливих гігантських саламандр і тим, що вони ходять на задніх лапах, випроставши тулуб, чим трохи нагадують людину...

...Дуже обережно слід сприймати також повідомлення мандрівників, згідно з якими ці саламандри трапляються не лише па Маніхікі, а й на інших островах. Зате у відбитку задньої лапи, знайденому на березі острова Тонгатабу капітаном Круассе (знімок опубліковано в «Ла натюр») можна без найменшого вагання визнати слід Andrias’a Scheuchzeri. Ця знахідка особливо важлива тим, що вона встановлює зв'язок між островами Маніхікі й австралійсько-новозеландським регіоном, де збереглося стільки реліктів прадавньої фауни; згадаймо хоча б «допотопного» ящера гатерію, чи туата-ру, яка й досі живе на острові Стівепа. На таких пустельних, здебільшого малонаселених і майже не зачеплених цивілізацією острівцях могли зберегтися поодинокі залишки зоологічних видів, у інших місцях давно вимерлих. До викопного ящера гатерії тепер завдяки панові Дж. С. Тінкеру додалася ще допотопна саламандра. Якби славний доктор Йоганнес Якоб Шейхцер дожив до наших днів, він би побачив воскресіння свого еиінгенського Адама...


 44 Людина —сучасник потопу (лат.).

Попередня
-= 27 =-
Наступна
Коментувати тут.


Ваш коментар буде першим!