Слава ЗСУ!

Цієї вченої статті, напевне, вистачило б, щоб по-науковому вичерпно з’ясувати питання про загадкових морських страховищ, які викликали стільки зацікавлення. На нещастя, одночасно з нею з’явилося повідомлення голландського дослідника ван Гогенгука, що помістив цих прихованозябрових гігантських саламандр до родини справжніх саламандр або тритонів під назвою Megalo-triton moluccanus і визначив область їх поширення островами Зондського архіпелагу —Джілоло, Моротаї й Це-рам, у голландських володіннях; потім повідомлення французького вченого д-ра Міпьяра, що визнав нововідкритих тварин типовими саламандрами, як місце поширення вказав острови Такароа, Рангіроа і Раройя, що належать Франції, а назвав їх зовсім просто —Crypto-branchus salamandroides; далі повідомлення Г. В. Спенса, який виділив їх у нову родину Pelagidae, їхньою батьківщиною оголосив острови Джільберта і запровадив новий вид у зоологічну систематику під назвою Pelagotriton Spencei. Містерові Спенсу пощастило привезти один живий екземпляр до лондонського зоопарку, де він став предметом дальших досліджень, у яких набур назв; Pelagobatrachus Hookeri, Salamandrops maritimus, Abran-chus giganteus, Amphiuma gigas і багатьох інших. Деякі вчені заявляли, що Pelagotriton Spencei тотожний із Cryptobranchus Tinckeri, а Міньярова саламандра —не що інше, як Andrias Scheuchzeri. З цього виникло чимало суперечок за пріоритет та інших чисто наукових проблем. І кінець кінцем вийшло так, що природознавство кожної країни мало своїх власних гігантських саламандр і несамовито заперечувало саламандр інших націй.Через це наука до останку не досягла цілковитої ясності в цій надзвичайно важливій проблемі.

9. Епдрю Шейхцер

Якось у четвер, коли лондонський зоопарк був закритий для публіки, містер Томас Греггс, доглядач павільйону земноводних, чистив басейни і терарії своїх підопічних. Він був сам-самісінький у відділенні саламандр, де виставлено для огляду японську гігантську саламандру, американського «болотяного чорта», Andrias’a Scheuchzeri й б&зліч дрібних тритонів, саламандр, аксолотлів, сирен, протеїв тощо. Містер Греггс орудував

ганчіркою та віником, насвистуючи «Енні-JIopi», коли раптом у нього за спиною чийсь рипучий голос промовив:

— Диви, мамо!

Містер Греггс озирнувся, але не побачив нікого: тільки «болотяний чорт» плямкав, сидячи в твані, а ота велика чорна саламандра, отой Андріас, зіпершись передніми лапками на край басейну, крутив тулубом. «Це мені причулося»,— подумав містер Греггс і знову замахав віником так, що аж свистіло.

— Диви, саламандра,— знову промовило ззаду.

Містер Греггс рвучко обернувся; на нього дивилася,

кліпаючи нижніми повіками, чорна саламандра, отой Андріас.

— Бр-р, яка бридка, — сказала вона несподівано.— Ходімо звідси, любчику.

Містер Греггс аж рота роззявив з подиву.

— Що?

—А вона не кусається? —рипіла саламандра.

— Ти... ти вмієш... говорити? —промимрив містер Греггс, не вірячи своїм вухам.

— Я лї боюся,— вимовила саламандра. — Мамо, а що вона їсть?

— Скажи «добридень»,— звернувся до неї приголомшений містер Греггс.

Саламандра завихляла тулубом і прорипіла:

— Добридень. Добридень. Добридень. Можна дати їй булочку?

Містер Греггс розгублено застромив руку в кишеню й витяг звідти шматок булки.

— На.

Саламандра взяла булку лапкою й заходилася обкусу-вати її.

— Диви, саламандра, — вдоволено рохкала вона.— Тату, а чого вона така чорна?

Раптом вона пірнула й вистромила з води саму голову.

— А чого вона в воді? Чого? Фе, яка бридка!

Містер Томас Греггс розгублепо почухав потилицю.

«Ага, це вона повторює те, що чує від людей!»

— Скажи «Греггс», — спробував він.

— Скажи «Греггс»,— повторила саламандра.

— Містер Томас Греггс.

— Містер Томас Греггс.

— Добридень, сер.

— Добридень, сер. Добридень. Добридень, сер.

Здавалося, саламандра не може наговоритись; але Греггс не міг більше придумати, що їй сказати; містер Томас Греггс не був дуже красномовною людиною.

— Ну, помовч уже, — сказав він. — Ось я впораюся, годі вчитиму тебе говорити.

— Ну, помовч уже, —пробурчала саламандра. — Добридень, сер. Диви, саламандра. Вчитиму тебе говорити.

Треба сказати, що адміністрації зоопарку не подобалось, коли доглядачі навчали підопічних тварин усяких штук; ну, хай іще слон —то інша річ, але решту тварин тут держать із освітньою метою, а не для циркових вистав. Тому містер Греггс затримувався у відділі саламандр здебільшого потай, коли там уже нікого не було. А що він був удівець, то ніхто не дивувався, що він так часто сидить на самоті в павільйоні земноводних. У кожної людини є якісь свої вподобання. До того ж у відділі сала-мапдр бувало небагато відвідувачів; то крокодил тішився чималою популярністю, а дні Andrias’a Scheuchzeri минали майже в самотності.