Слава ЗСУ!

Коли школи для саламандр стали державними, все спростилося: в кожній країні саламандр навчали її мовою. Хоча саламандри навчалися чужих мов охоче й досить легко, їхні мовні здібності не були досконалими — почасти через будову органів мови, а почасти з чисто психо логічних причин. Так, наприклад, їм важко було вимов ляти довгі, багатоскладові слова, і вони намагалися ско ротити їх до одного складу, який вимовляли різко, нібі

¹¹ Між іншим, знаменитий філолог Курціус у книжці «Janu lioguarum aperta»⁵⁹ пропонував запровадити як єдину мову для cnij кування саламандр латину золотої Вергілісвої доби. «Тепер,— в< лав він,— у нашій спромозі зробити латпну, цю найдосконаліш; нанбагатшу граматичними правилами і найглибше опрацьоваї наукою мову живою і всесвітньою. Коли освічене людство не ск ристається цією нагодою, зробіть це ви, salamandrae, gens maritimt оберіть собі рідною мовою eruditam linguam latinam³, єдину мов гідну того, щоб нею говорив orbis terrarum⁴. Безсмертна буде ваі васлуга, salamandrae, якщо ви відродите до нового життя вічну мо богів і героїв; бо разом з цією мовою, gens Tiitonum*, до вас перей, право на спадщину, заповідану владарем світу — Римом».

Натомість один латвійський телеграфіст на прізвище Вольтер разом із пастором Менделіусом винайшов і розробив особливу мо для саламандр, названу понтійською мовою (pontic lang); він виї

Вистав для неї елементи всіх мов світу, особливо африканські [я саламандрова мова (як її ще називали) набула певного пои рения особливо в північних країнах — щоправда, на жаль, тілі серед людей; в Упсалі навіть була організована кафедра саламаид вої мови, але з саламандр, наскільки відомо, нею не говорила ж оді Правду кажучи, найбільше прищепилася серед них «бейсік-інглі: вона ж такп згодом стала й офіційною мовою саламандр.

квакаючи; замість «р» вони говорили «л», а свистячі приголосні виходили у них трохи шепеляво; вони ковтали граматичні флексії, не могла навчитися розрізняти «я» і «ми», і їм було однаково чи якесь слово чоловічого роду, чи жіночого (певн, в цьому виявилась їхня статева холодність поза періодом парування). Одне слово кожна мова зазнавала в їхніх устах характерних трансформацій, можна сказати —раціоналізувалася до найпростіших, рудиментарних форм. Цікаво, що їхні неологізми вимову й примітивність граматики дуже скоро почали переймати, з одного боку, портові люмпени, а з другого — так зване вище товариство; звідти цей спосіб висловлювання поширився на газети й незабаром став повсюдним.

І в людей значною мірою відмерли граматичні роди, флексії та відмінки; золота молодь скасувала «р» і навчилась шепелявити; мало хто з освічених людей міг би ще пояснити, що таке індетермінізм чи трансцендентність — просто через те, що ці слова і для людей стали занадто довгими й важкими для вимови.

Коротше кажучи, добре чи погано, а саламандри вміли говорити майже всіма мовами світу, залежно від того, на чиїх берегах жили. Якось у нас (здається, в «Народні х лістех») вийшла стаття, в якій із прикрістю (безперечно, слушною) запитувалось, чому саламандри не вивчають чеської мови, коли вже є на світі такі, що говорять по-португальському, по-голландському та іншими мовами малих народів. Звичайно, наша нація не має, на жаль, морських берегів, погоджувався автор статті, а тому в нас нема й морських саламандр; та хоч ми й не маємо свого моря, це не означає, що ми не зробили такого самого —а може, з багатьох поглядів навіть ціннішого — внеску в світову культуру, як багато народів, що їхньої мови вчаться тисячі саламандр.Отож було б тільки справедливо, якби саламандри познайомилися й з нашим духовним життям; але ж як вони можуть дістати інформацію про нього, коли серед них ніхто не володіє нашою мовою? Тож не чекаймо, поки десь-інде на світі хтось визнає цю культурну повинність і організує кафедру чеської мови та чехословацької літератури в якомусь учбовому закладі для саламандр. Як сказав поет, «не вірте нікому у світі, піде в нас там друзів нема». Подбаймо самі про те, щоб виправити хибу, закликала стаття. Все, чого ми досягли в світі, ми зробили власними силами. Наше право й наш обов’язок —здобувати собі друзів і серед саламапдр; але, здається, наше міністерство закордонних справ не виявляє великої зацікавленості в гідній пропаганді серед саламандр доброї слави нашої країни та її продукції, хоча інші нації, менш численні, жертвують мільйони, щоб відкрити перед саламандрами скарбниці своєї культури, а водночас розбудити в них інтерес до виробів своєї промисловості.

 59 Учену латинську мову (лат.). * Земний обшир (лат.).