Слава ЗСУ!

Інтерпретуючи термін «роман», літературознавці виокремлюють інколи діаметрально протилежні ознаки; серед них найголовніші, певно, це: панорамне зображення дійсності, багатоплановість фабули та сюжету, почасти, в контексті розвитку конфліктних ліній, ускладненість хронотопу, поліфонічність розповіді, неминучі, обов’язкові імпульси, апеляції наративу сучасності до минулого або майбутнього тощо. Філософський роман, маючи філософське підґрунтя, трансформує певні поняття в символи, образи з яскравим емоційним забарвленням, маркованістю.

Метанаратив «ВСЕСВІТ» складається з таких структурних елементів, а саме: «синопсис» (resp. огляд, зведення з одного питання; фактично – передмова – Л.Д.-Л.) до роману «ВСЕСВІТ» і чотири частини, відповідно – «Шукай коріння – усе в тобі», «Що назовні = те й усередині», «Живи: дій», «Життя – лиш мить… А мить – то вічність». Автор створює власні правила інтелектуальної «гри», своєрідного «бриколажу», випромінюючи потужну ауру, заглиблюючись у численні підтексти, мерехтіння сенсу.

«ВСЕСВІТ… Безмежний та неосяжний… Зовнішній та внутрішній… Сповнений своїх ледь помітних законів, ритмів, які так

і вислизають, тільки-но намагаєшся їх охопити та препарувати, оформивши в слова (курсив наш. – Л.Д.-Л.). Де ж шукати розгадку його таємниць?» Так окреслює своє credo («вірую!») Олександр Скороход з самого початку в «Синопсисі до роману «ВСЕСВІТ». Фундаментальний культурологічний концепт «ВСЕСВІТ» в однойменній книзі є фактично мегасимволом, який охоплює декілька топофонів, урбанізованих просторів, дискурсів міста, міфологеми індустріальних локусів сучасного життя мегаполісу: філософська безкінечність СУТНОСТІ, імперативи молодості, студентського життя, кохання, дорослих стосунків дівчат і хлопців, зворушливість природи, ніжного цвітіння квітки, іронія і/або самоіронія, «виверти» юнацького сленгу, автентична самоідентифікація, мегаполіс, особистість, Україна, українська молодь, планета, культ красивого тіла як стандарт сучасного життя, деталі інтер’єру й неофіційного офісного етикету та табу, віддзеркалення сучасного світу «просуненої» молоді, викрадення (за сюжетом!) найепатажнішої й найдорожчої на виставці картини «ВСЕСВІТ» відомого на заході українського художника- постмодерніста Стефана Масленка тощо (і так знову від мінус до плюс безкінечності!). Усе наведене вище демонструє інтелектуальність автора, його ерудованість, знання реалій сучасного життя, найрізноманітних субкультур, тенденцій у молодіжних рухах і напрямках. Головним героям та читачеві не раз доведеться осмислювати й такі фундаментальні філософські категорії, як ІСТИНА, ШЛЯХ, ЛЮБОВ, СВІТ, ОСОБИСТІСТЬ, МАЙСТЕР. Ці слова в тексті виділено великими літерами з метою акцентуації їх значущості, що відповідає специфіці графічної презентації дискурсу.

У книзі неймовірно вдало поєднуються екосвіт і сучасний урбанізований простір, сучасний міський мешканець, цивілізація, соціум і природа. Екосимволіка, еконазви, які перегукуються із сучасним «зеленим рухом» планети, з найновітнішими традиціями екопоселень і екопоселенців. Цьому задуму відповідає й структурація тексту: «корінці » (перший – сьомий) – у частині першій; «листки» (перший-шостий) – другій; «пелюстки» (перша-п’ята) – третій; «цвітіння» – четвертій. За умов проблем глобалізації в культурному вимірі особливого значення набувають два орієнтири, які інколи дуже важко поєднати: з одного боку, всепланетарна стандартність; з іншого – етніка, власна етнічна неповторність, «ідентичність», «самість», врешті-решт «Я».