Слава ЗСУ!

Шоста година. Кінець робочого дня. Офіс. Звіт. Сьома година. Офіс. Звіт. Восьма година. Звіт.

«І кому воно потрібно? У глобальному масштабі?» – запитав себе Юрій, протираючи очі, які вже аж різало від цілоденного «спілкування » з комп’ютером.

Із самого ранку він готував цей звіт про роботу відділу за рік, щоб здати завтра на черговому засіданні начальників департаментів. Він би, може, й раніше все оформив, так ні – то у відділі хтось захворів і частину матеріалів не надали вчасно, то хтось із відповідальних співробітників був у відпустці...

– Робота, робота... – сердито вирвалось у Юрія. Дев’ята година. Звіт завершено. Юрій поставив останню крапку й полегшено зітхнув. Потім натиснув на ярличок і пустив підготовлений документ на друк. Поки гув принтер, відкинувся на спинку крісла і з насолодою дивився в стелю.

Перш ніж іти додому, начальник департаменту проглянув останні новини в Інтернеті, щоб трохи розважитися й відволіктися від багатогодинного набирання й оформлення. Пробіг усі політичні події – нічого нового, спорт, суспільство...

«Картина, якої не було?» – зацікавив заголовок. Юрій перейшов за лінком до тексту статті:

«Картина, якої не було? Чи знайдуть урешті «Всесвіт»?

Ця історія почалася в кінці серпня цього року. Як повідомлялося раніше, з 25 серпня до 10 вересня в Берліні проходила виставка художника-постмодерніста Стіва Маслоффа (Стефана Масленка), вихідця з України. На ній було представлено одну з останніх незвичайних робіт художника – картину «Всесвіт». Власне, її ж і викрали невідомі в ніч з 27-го на 28 серпня. Слідство триває й досі.

Ця робота наробила багато галасу ще до виставки. Автор заявив, що йому вдалося вмістити, відобразити весь Всесвіт на одному полотні. Однак, на загальний подив шанувальників і критиків, з

обох боків картини, на рамі, були приладнані дзеркала. На численні запитання, як, відповідно, і на дотепи, Стефан відказував, що не час відкривати загалу «таємницю Всесвіту», «істину не всі можуть витримати» і все в такому ж дусі. Тож максимум, що можна було побачити на картині – так це власне відображення.

Учора ж історія з викраденим витвором мистецтва набула продовження. Уповноважений Інтерполу повідомив, що їм вдалося затримати одного з викрадачів. На допиті той зізнався, що замовником був іноземець і що картина вже знаходиться за межами Німеччини. Чи назвав він прізвища посередників і країну, в яку переправили «Всесвіт», у інтересах слідства не розголошується.

Сам автор твору на цю інформацію відреагував спокійно, сказавши, що на все свій час. Він переконаний, що зловмисники незабаром повернуть йому картину.

Як швидко це трапиться та чи станеться взагалі – невідомо. Тож залишається тільки чекати й стежити за ходом розслідування. Тут якраз і стане в пригоді філософська порада нашого співвітчизника- постмодерніста: «На все свій час». Андрій Токаренко».

Юрій дочитав статтю й задумався. Годинник показував пів на десяту. Принтер перестав гудіти.

«Усе, час додому», – сказав собі хлопець. Заховав роздрукований звіт до портфеля та, вимкнувши комп’ютер, поспішив із кабінету.