Читай онлайн

знайди книгу для душі...

Головна > Книги > ВСЕСВІТ

– То як зараз твоє здоров’я? – поцікавилася Тетяна. – Краще? Принаймні вигляд у тебе досить непоганий. – Дякую, Тетянко. Дива трапляються, але тоді, коли докладаєш певних зусиль, а не сидиш і лише чекаєш. Усі ті пачки цигарок, які випалив за останні кілька років, ще довго мені гикатимуться. Уже не кажу про літри кави, які випивав. Палити кинув уже остаточно, а ще, – з гордістю розправив плечі, – майже місяць, як бігаю. Почуваюся набагато краще, на здоров’я практично не скаржуся. – Ну, ти, мужик, даєш! – поплескав друга по плечу Сергій. – Я добре пам’ятаю, що востаннє бачив Юру в кедах на другому курсі академії, коли в нас фізкультура була разом, – Андрій поставив горнятко на стіл. – Згадали? – Звісно, хіба ж можна забути ці командні змагання з баскетболу і волейболу...

– Ну, тепер давай ближче до справи. Точніше, твоєї нової власної справи. Гадаю, всіх це зацікавило чи не найбільше, – Андрій підсунув диктофон ближче. – Як узагалі прийшла ідея щодо саме цього бізнесу? – Досить несподівано. Втратив роботу і постала дилема – а що ж робити тепер? Чого я, власне, хочу від життя? Шукати нову роботу, знову на когось працювати? Спробувати щось зробити самому? Проаналізував своє життя й багато цікавого віднайшов. З одного боку, сфера купівлі-продажу, торгівлі, або, у більш глобальному плані, економіки, мене дуже цікавить. І не сама суха теорія, скажу я вам. З іншого – звичайна посада в компанії – чи то аналітика, чи бухгалтера, чи менеджера – точно не для мене, занадто багато обмежень у кожній. Ні, не моє.

Напрошується очевидне рішення – відкрити власну справу. Однак, як то кажуть, легко задекларувати: «стану підприємцем», але важко визначитися з тим, що будеш пропонувати людям, і наважитися на цей крок…

– Ага, не томи, Юро, то як же знайшов це своє? Де собаку зарито? – не витримала Юля. – А собаку було зарито прямо-таки під носом, – хлопець засміявся, – під моїм, звісно. «Наводку» ж дав один знайомий… – Чекай, до чого тут «водка», чи то як її, кляту, – горілка? – здивувався Олег.

– Та я ж і кажу, не на горілку, а «наводку», тобто, підштовхнув до цієї думки, – Юрій засміявся. – А було так. Поїхав якось я на Петрівку, як завжди у вихідний, книжки подивитися з відкриття власної справи, початку бізнесу, ну й таке інше, ви розумієте. Ще й глянути, що новенького з’явилося. Коли біля якоїсь із розкладок чую, питає один чоловік про книгу Котлера. – Давайте уточнимо, – зупинив Юрія Андрій. – Котлер, якщо не помиляюся, це той всесвітньовідомий економіст, який приїздив у академію з лекцією, коли ми ще тільки бакалаврат закінчували? – Саме він, – закивав оповідач. – Отож, коли у продавця книжки не знайшлося, згадав, що в мене є аж дві: купив тоді після відкритої лекції, здається, одну комусь у подарунок. Причому, книжечки ті не прості – мовою оригіналу! І щось ніби мене підштовхнуло. Підхожу до чоловіка й пропоную продати примірничок. Він одразу ж погодився й навіть назвав ціну. Не знаю чому, а мені та цифра видалася якраз адекватною, підходящою.

– А ти врахував, що там автограф Котлера? – під дружний сміх запитав Сергій. – Ще б пак! – Юрій підлив чаю в горнятко. – Тож домовилися про зустріч на тижні на «нейтральній території». Я йому книгу приніс, а він 100 доларів, як і обіцяв. Дає мені гроші – і тут… як сонце з-за хмар! Еврика! А чому б не спробувати себе в бізнесі продажу книжок економічного спрямування? З того першого гонорару в 100 «убитих єнотів» і розпочався мій бізнес… – Непогано, Юро, 100 баксів одразу за книгу заробити. Пан Білл Гейтс починав з 50… – зауважив Сергій. – Маєш реальні шанси стати мільярдером, – засміялася Таня. – Маю, звісно. Але поки – оформив свій сайт та електронний магазин. На заощадження, які зробив на наше з Оксі весілля й медовий місяць, узяв в оренду торговельну площу неподалік дому та метро й навіть першу партію книжок вибрав, частину завезли, а частину ще мають підвезти. – Непогано, то ти ще й продав щось? – Авжеж! Кілька десятків книг розійшлося. Літературу підбирав для професіоналів, в основному, таку, що актуальна для керівного складу компаній. По собі знаю, як часом не вистачало інформації й часу, щоб її відшукати… А ще, – Юра загадково всміхнувся, – основна фішка в тому, що придумав ефективний спосіб, як зацікавити людей купувати книги саме в мене, – зробив інтригуючу паузу. – Насправді все елементарно і красиво. Але це вже справжня страшна комерційна таємниця! Друзі захоплено слухали історію Юрка про заснування власної справи. Ніяк не вірилося, що може бути так легко.

Попередня
-= 62 =-
Наступна
Коментувати тут. Постів 1.

Останній коментар

Buriakvova 26.11.2014

Я б назвав цю книгу "щоденник" ("біографія" ) не більше. А взагалі враження від прочитаного позитивне . На трійку


Додати коментар