Слава ЗСУ!

Північні вітри часті гості в лісах Кродна. Духи повітря шукають пристанище в гіллі дерев. А коли сон лягає на плечі лісу, заводять свої пісні. Інколи тужні, іншим часом веселі, другим століття войовничі і сповнені енергією. Але сьогодні вони співали пісню Калі. Навіть листя опадало з могутнього гілля.

І листва закружляла над головами двох незваних гостів, залитих кров’ю один одного. А ті продовжували танець болю. І лиш коли останній лист упав на осквернену землю, ельф з талійцем кинулись один на одного. Вбивця вистрелив із пістолета і поцілив вершнику в ногу. Проте було запізно… Сокира розтяла найманцю шию. Але життя ще палало, і той схопивши ельфа потяг на себе й прохромив мечем наскрізь. Ельфа наніс вирішальний удар по шиї. Вбивця здох, з тінню посмішки на вустах.

Ноги ельфа підкосились, і той впав на коліна. Темрява почала заполоняти його душу й розум. Ставало тепло, й біль зникав із ран, забираючи з собою жагу до життя. Повіки ставали важкими і хотілось спати. «Живи, Міро»

Вічний сон прийняв його в обійми. Вершник так і залишився бути на колінах, немовби відаючи шану древньому лісу. Природа не кидає своїх дітей, ніколи. І трава ожила… І сповзла до тіла ельфа окутуючи, як належить дитині лісу. «Тепер ти з своїми предками» - сльози скотилися по ніжному обличчю Міри. «Я завжди буду тебе оберігати, любове моя» - почула вона із співом вітрів.

Кінь продовжував мчати, уносячи її в землі Темебрісу.

Розділ IV

Левіафан прісноводний Домен: Eukaryota Царство: Metazoa Тип:

Підтип: Chordata

Craniata Інфратип: Vertebrata Надклас

Клас: Gnathostomata

Reptilia Amphibian Ряд:

Підряд: Родина:

Легендарність: Squamata Pinnatus

Serpentes

Elapidae

Venenum Horn

Загальна довжина представників цього виду коливається від 5 сажнів до 10 сажнів. Голова овалоподібна, вкрита дрібним пір’ям, дзьоб гачкоподібний, очі невеликі з вертикальними зіницями, ніздрі з клапанами висунуті на верхню частину дзьоба. Хоча деякі представники мають дихальний клапан на голові, що розміщується позаду спіралеподібного рога. Кісткове утворення має отрутовипускні канали. Язик роздвоєний. Тулуб попереду вальковатий, у задній частині сплющений з боків, переходить у стислий у вертикальній площині плаский хвіст, що закінчується керувальним плавником. Тіло в більшості випадків вкрито зверху й знизу однаково широкою лускою.

Левіафани проходять стадію метаморфозу. Тварини продовжують рости протягом всього життя, і не можуть підтримувати температуру тіла.

Хвостові хребці несуть подовжені спинні та черевні відростки. Підхвостові щитки непарні

Зустрічаються глибоководних озерах лісів Кродна та підземних озерах північних хребтів Мармурових гір. Добре плавають, пірнають. Було зафіксовано рекордну межу пірнання – 100 сажнів.

Харчуються  ліпсами,  рибою, низькорослими кіньми, птахами. Нападають на стада худоби. Отрута левіафанів одна з найпотужніших.