Слава ЗСУ!

- Нівеллене, - раптом озвався відьмак, - а зараз ти живеш сам?

- Знаєш що, відьмаку, - відповів Нівеллен, помовчавши, - от саме зараз, як мені здається, і повинен я схопити тебе за комір та й скинути зі сходів, обклавши останніми словами! А знаєш, за що? За те, що маєш мене за придурка. Я ж із самого початку примітив, як ти нашорошуєш вуха, як зиркаєш на двері... Добре ж знаєш, що живу не сам. Що, хіба не так?

- Так. Вибачай.

- К бісу вибачення! Ти її бачив?

- Так. У лісі, біля брами. Чи не після її появи тут купці з дочками від'їздять звідсіля ні з чим?

- А, то ти знаєш і про це? Еге ж, після її появи.

- Якщо дозволиш, іще одне запитання...

- Ні. Не дозволю.

Знову запала мовчанка.

- Що ж, воля твоя, - озвався нарешті відьмак. - Щиро дякую за гостинність, господарю. Час у дорогу.

- Слушний рішенець, - Нівеллен також підвівся з-за столу. - 3 певних причин не можу запросити тебе переночувати в замку, але й ночувати в цих лісах не раджу. З того часу, як околиця ця геть вилюдніла, недобре тут ночами. Ой, недобре! Так що краще б тобі повернутися на тракт до сутінок.

- Буду мати це на увазі, Нівеллене. А взагалі ти цілком певен, що тобі не потрібна моя поміч?

Страховисько скоса подивилося на відьмака.

- А ти певен, що зміг би мені допомогти? Зміг би зняти з мене це закляття?

- Йдеться не тільки про таку поміч.

- Ти не відповів на моє запитання. Хоча... Хоча й відповів - не зміг би.

Геральт пильно подивився страховиську прямо в очі:

- Не пощастило вам тоді, - сказав він, - з усіх святинь у Геліболі та долині Німнар надало вам напасти саме на храм Корам Агх Тега, левиноголового павука. Щоб зняти закляття, наслане жрицею Корам Агх Тега, треба мати здібності і знання, яких у мене немає.

- А в кого є?

- А, то все ж таки це тебе зацікавило? А казав, тобі добре, як є?

- Як є, так. Але не як може бути. Боюсь я...

- Боїшся чого?

Страшило затрималось у дверях кімнати, обернулося:

- Досить з мене твоїх запитань, відьмаку, які ти постійно ставиш замість відповідати на мої. Слухай, віднедавна сняться мені вельми паскудні сни. Мабуть, слово "страхітливі" було б доречніше. Чи маю я підстави боятися? Тільки, прошу, коротко.

- А після такого сну, прокинувшись, ти ніколи не помічав, що ноги твої брудні, не знаходив у постелі глиці?

- Ні.

- А чи...

- Ні. Тільки прошу, коротко.

- Твій страх небезпідставний.

- Чи можна цьому якось запобігти? Прошу, коротко.

- Ні.

- Ну, нарешті. Ходім, я тебе проведу.

На подвір'ї, коли Геральт поправляв в'юки, Нівеллен погладив кобилу по храпу, поляскав по шиї. Рибка, рада пестощам, нагнула голову.