Слава ЗСУ!

• Звідки ти…

• Елементарно, Ватсон. Твій нездоровий інтерес до нього був помітний неозброєним оком. Я тільки не могла збагнути в чому ж причина. А ось тепер стало зрозуміло. Б'юся об заклад, Корнію, ти обрав страшилку про Загубленого Туриста в якості пояснення зникненням, довго не думаючи. Вірно?

• Так.

• Причина вельми очевидна: під впливом страху й розпачу ти просто взяв найбільш “близьку” версію. Тобто ту, котра, по-перше, тобі б добре запам'яталась, по-друге, відповідала б умовам безслідної пропажі.

• Іншими словами, ти хочеш сказати, що…

• Загублений Турист тут ні до чого. Через неможливість знаходження будь-яких раціональних пояснень ти притягнув за вуха цю історію аби хоч якось заспокоїтись. Людям завжди легше переживати незвичайні тривожні події, якщо знаходиться хоча б якесь, ба навіть недолуге, їм тлумачення.

• А що ж тоді?! – у відчаї вигукнув парубок.

• Не знаю. Та й взагалі, історія Загубленого Туриста – недбале калькування оповіді про Чорного Альпініста на туристичний лад.

• Я її не розказував! – в голос молодика знову проскочили приречені нотки.

• А хто?

• Руслан!

• Як Руслан мі… – Іванна на півслові затулила рота, усвідомлюючи безглуздість подальшої розмови, якщо остання й далі плистиме в тому ж руслі. Подібні обміни поглядами ще ніколи не вирішували проблем – виключно створювали нові. – Гаразд. Давай спочатку. Тож, Корнію, ти вважаєш, що до зникнень причетний Загублений Турист. Про нього ти дізнався зі страшилки, розказаної кимось. Ким саме – не важливо. Ця гіпотеза хибна з кількох причин. По-перше, оповідь явно скалькована похапцем із жахастика про Чорного Альпініста, або інакше вигадана. По-друге, ти пояснив собі надзвичайні події похапцем під впливом стресу в містичний спосіб і без жодного аналізу. Сам же розумієш: містицизм – штука сумнівна та бездоказова. І взагалі, в оригіналі – про Загубленого Туриста – мова йде тільки про зникнення. Нічогісінько не сказано, аби в когось мали змінитися спогади. Тому, окрім згаданих двох причин хибності, присутня ще й третя – відмінність твого дійсного від оригінальної історії.

• А якщо...

• Ніяких якщо. Не варто доповнювати вимисел вимислом, аби припасувати його до результату: обрісши деталями, ніяка фантазія реальністю не стане. Ми обоє знаємо: казка про Загубленого Туриста – лише казка. Ти ж зараз намагаєшся її додумати таким чином, щоб вона не суперечила тому, що ти береш за дійсність. Це є очевидна самоомана.

• І що далі?

• Повністю відкидаємо гіпотезу про Загубленого Туриста, бо вона не витримала критики.

• Це ти добре кажеш, але яка користь з твоїх умовиводів?! Вони однаково не дають ніякого пояснення!

• Проте вони убезпечили нас від хибного шляху.

• І ми повернулись до того, з чого починали!

• Ні, ми починали з помилкової гіпотези, котру відкинули.

• Гаразд. Що далі?!

• Далі справа піде значно важче.

• Чому?