Слава ЗСУ!

Отак Енох Дреббер знайшов свою смерть. Тепер мені залишалося ще одне — зробити так само із Стенджерсоном, повернувши борг за Джона Фер'є. Я знав, що Стенджерсон зупинився в готелі «Холлідей», і цілий день вештався там, але він не виходив. Мені здається, він щось запідозрив після того, як Дреббер не повернувся на вокзал. Він був хитрий, цей Стенджерсон, завжди насторожі. Але він помилявся, думаючи, що не дасть мені наблизитися до нього, якщо сидітиме в готелі. Я швидко дізнався, де вікно його спальні, і наступного ранку, ледве розвиднілося, заліз до нього в кімнату, скориставшись драбиною, що валялася в провулку за готелем. Розбудивши його, я сказав, що настала година, коли він повинен заплатити за життя, відібране ним колись так давно. Я розповів йому про смерть Дреббера і запропонував вибрати одну з двох пігулок. Замість того щоб ухопитися за можливість врятуватися, яку я йому надавав, він скочив з ліжка й учепився мені в горло. Захищаючись, я вдарив його ножем у серце. Та це не має значення, бо його все одно чекала смерть,— Провидіння не дозволило б його злочинній руці взяти пігулку без отрути.

Ось я й розповів вам майже все, і це добре, бо вже страшенно стомився. Ще день-два я возив на своєму кебі клієнтів і зовсім не збирався кидати це діло доти, доки не зберу досить грошей, щоб повернутися в Америку. Сьогодні я стояв на хазяйському дворі, коли прибіг якийсь малий босяк і спитав, чи немає тут кучера на ім'я Джефферсон Хоуп, якого просять подати кеб на вулицю Бейкер-стріт до номера двісті двадцять один „бе\". Я приїхав, нічого не підозрюючи, а оцей молодий джентльмен, не встиг я й оком змигнути, защепнув на моїх руках наручники. Оце й усе, джентльмени. Можете вважати мене вбивцею, але, на мою думку, я такий же служитель правосуддя, як і ви.

Історія цього чоловіка була настільки захоплюючою, а розповідав він так гарно, що ми мовчки, забувши про все на світі, слухали його. Навіть детективи-професіонали, blase всілякими злочинами, здавалося, стежили за його розповіддю з гострою цікавістю. Коли він її закінчив, ми кілька хвилин сиділи в цілковитій тиші, яку порушувало тільки дряпання олівця по паперу,— це Лестрейд закінчував стенографувати почуте.

— Мені хотілось би почути трошки більше ще про одну

обставину,— мовив нарешті Холмс. — Хто це ваш спільник,

який приходив по моєму оголошенню за обручкою?

Заарештований жартівливо підморгнув моєму другові.

— Я вже можу не приховувати свої таємниці,— відказав він,— але накликати неприємності на інших не буду. Я прочитав ваше оголошення й подумав, що це або поліцейська засідка, або, можливо, потрібна мені обручка. Мій друг зголосився піти й подивитися. Ви повинні визнати, що зробив він це блискуче.

— Можете в цьому не сумніватися,— щиро погодився Холмс.

— Джентльмени,— поважно озвався інспектор,— треба додержуватися встановленого порядку. В четвер заарештований стане перед судом присяжних, вас туди запросять. А до того часу за злочинця відповідаю я . — Він подзвонив, двоє охоронців повели Джефферсона Хоупа з собою, а ми з Шерлоком Холмсом, вийшовши з поліцейської дільниці, сіли в кеб і поїхали на Бейкер-стріт.

Розділ 7

ЗАКЛЮЧНИЙ

Нас було повідомлено, щоб ми з'явилися в суд у четвер, але коли настав той день, виявилося, що потреби в наших свідченнях уже немає. Справу до своїх рук узяв Вищий Судія, і Джефферсона Хоупа було покликано до суду, де його судитимуть суворо, але справедливо. Вночі після арешту його серце розірвалося, і вранці нещасного Хоупа знайшли мертвим на підлозі тюремної камери з безтурботною посмішкою на обличчі, неначе у свою смертну мить він згадав, що прожив життя не марно і добре зробив своє діло.

— Грегсона і Лестрейда його смерть повинна страшенно обурити,— зауважив Холмс, коли ми ввечері того ж дня завели розмову про цю подію. — Адже їхні сподівання на галасливу рекламу не справдилися.

— Не бачу, щоб вони дуже багато зробили, шукаючи злочинця,— заперечив я.

— У цьому світі не має значення, скільки ви робите,— з прикрістю мовив Холмс. — Головне в тому, щоб зуміти переконати людей: ви зробили багато. Та все одно,— трохи веселіше додав він після паузи,— я нізащо не відмовився б від цього розслідування. Не пам'ятаю більш цікавої справи. Вона проста, але в ній є кілька повчальних моментів.

— Проста? — вигукнув я.

— Ну, складною її, зрозуміло, назвати не можна,— посміхнувся Холмс, побачивши моє здивування. — І незаперечним доказом її простоти є те, що без ніякої допомоги, якщо не брати до уваги кількох нескладних умовиводів, я за три дні зміг упіймати злочинця.