Слава ЗСУ!

знайди книгу для душі...

Головна > Книги > Іліада. Одіссея

759] Він Деїфоба, силу могутню державця Гелена,

760] Асія, сина Гертака, і сина його Адаманта.

761] Хоч і знайшов, та не всі вони цілі були і здорові:

762] Ті під кормами ахейських човнів простяглись нерухомо,

763] Душі згубивши свої від безжальної зброї аргеїв,

764] Інші ж за муром міським, поранені тяжко, лежали.

765] Потім по лівому краї від битви, що сльози приносить,

766] Він Александра знайшов, пишнокосої мужа Єлени, -

767] Товаришів підбадьорював той, закликаючи битись.

768] Ректор спинивсь біля нього і слово образливе мовив:

769] «Горе-Паріс, женолюбе, хоробрий лиш з вигляду звабник!

770] Де Деїфоба шукать тепер, силу державця Гелена,

771] Асія, сина Гіртака, і сина його Адаманта,

772] Й Офріонея? Сьогодні увесь Іліон загибає

773] Високоверхий, сьогодні й на тебе чекає загибель!»

774] Відповідаючи, мовив йому Александр боговидий:

775] «Ректоре, знати тебе - безвинного ти винуватиш!

776] Може, колись ухилявсь я від битви, а нині ж тримаюсь

777] Стійко: не вкрай полохливим-бо мати мене породила.

778] З дня, коли друзів на бій ти зібрав біля суден ворожих,

779] З дня того тут стоїмо і чинимо опір данаям

780] Ми безустанно. Друзі ж, яких називав ти, убиті.

781] Знаю, що лиш Деїфоб та сила державця Гелена

782] З битви вернулись, великими в руку обидва списами

783] Тяжко поранені, - сам врятував їх од смерті Кроніон.

784] Нині ж веди нас туди, куди серце і дух твій спрямує.

785] Радо ми підемо всі за тобою. Відваги, я певен,

786] Не бракуватиме нам, аби лише сил вистачало.

787] А понад силу, хоч як би хотів, воювать неможливо».

788] Мовивши так, заспокоїв герой свому братові серце.

789] Кинулись разом туди, де бій розгорівся і січа.

790] Круг Кебріона-вождя, й бездоганного Полідаманта,

791] І Поліфета божистого, й Пальмія, Фалька й Ортая,

792] Й Гіппотіона синів - Аскалія й Морія славних,

793] Що із Асканії плідної вдвох прибули лише вчора

794] Воям на зміну, і Зевс одразу ж послав їх у битву.

795] Ринули в бій вони, наче той вихор з вітрів противійних,

796] Що налітає з Зевсовим громом із неба на землю,

797] З ревом страшенним у хлань поринає морську й піднімає

798] Хвилі бурхливі з глибин вирових многошумного моря

799] Пінявобілі, горбаті і котить одна їх на одну.

800] Так і загони троян один набігали за одним

801] В мідному блиску озброєнь, вождями керовані вправно.

802] Гектор їх вів, син Пріамів, на мужоубивцю Арея

803] Схожий, на грудях тримаючи щит, на всі боки округлий,

804] З щільно позшиваних шкур, та міцною обкладений міддю;

805] Ясноблискучий шолом з-понад скронь красувався у нього.

806] Пильно вдивлявся він, перед ворожі виходячи лави,

807] Чи не удасться, щитом прикриваючись, десь їх прорвати.

808] Духу у грудях, проте, не збентежив одважним ахеям.

809] Перший до нього Еант, величаво ступаючи, крикнув:

810] «Ближче, шаленцю, підходь! Чи ти віддаля лиш аргеїв

811] Взявся лякати? І ми ж бо не неуки в ділі воєннім.

812] Зевсів лиш бич нещадимий приборкав нас нині, ахеїв.

813] Але невже сподівався ти нам кораблі мореплавні

814] Знищити? Тож і у нас-бо є руки, щоб їх захищати.

815] Але певніше, проте, що ваше залюднене місто,

816] Нашими взяте руками, дощенту зруйноване буде.

817] Вже недалеко й для тебе той день, як, тікаючи з бою,

818] Батькові Зевсу та іншим молитися будеш безсмертним,

819] Щоб пишногриві бистріш соколів твої коні летіли,

820] Куряви хмари здіймаючи ввись по дорозі до міста».

821] Мовив він так, а праворуч злетів у саме піднебесся

822] Високолетний орел, і скрикнули люди ахейські,

823] Тому знаменню радіючи, й мовив осяйливий Гектор:

824] «Що ти, Еанте, дурниці плетеш, хвастовитий бугаю!

825] Хай би так сином вважавсь я егідодержавного Зевса

826] Ціле життя, хай від Гери-владичиці я б народився,

827] Хай шанували б мене, як Афіну або Аполлона, -

828] Як безперечно, що день цей загибель несе вам, аргеї,

829] Всім до останнього. Ляжеш і ти поміж них, як посмієш

830] Ждати на спис мій могутній, що ним тоді тіло лілейне

831] Я розпорю. І троянських собак, і птахів ти наситиш

832] Жиром і м'ясом своїм, під човнами упавши в ахеїв».

833] Мовив він так і пішов. За ним і вожді подалися

834] З криком шаленим, а вслід їм все військо іззаду кричало.

835] З другого боку, й аргеї кричали, своєї відваги

Попередня
-= 111 =-
Наступна
Коментувати тут. Постів 6.

Останній коментар

Лана 15.08.2017

Рассказ не очень то и интересный... Но тот кто любит приключения и историю, тому
точно понравиться. Мне и моему классу это задала читать моя любимая учительница
по укр. лит. и что тут сказать. Суть понятна, но запомнить все эти необычные фразы и
имена на первый раз будет сложновато. При том, что это всё должно быть на тесте по
литературе. Ух, надеюсь всё пройдёт гладко...


Хтось 22.07.2017

Вообще непонимаю в чом смысл рассказа?


Софія 10.07.2017

Цей твір я читала ще у шкільні роки, потім у старшому віці, не дуже мені сподобався
він. А зараз, щоб не марнувати часу, заходжу на https://bookinist.com.ua/ читаю
рецензіїї та обираю книгу, а може навіть і купую на томуж сайті.


Додати коментар