Слава ЗСУ!

- Ласкавий Марте! - щиро зраділа Ора. - Нарешті ми до вас дібрались! Здоров'я й довгих років вашій сові... Ваше запрошення погостювати у вас залишається в силі? Ви пам'ятаєте?

Око мигнуло. Спантеличено примружилося...

І заплющилося знов.

Ми чекали; хвилина йшла за хвилиною, і глиняний бовванець, якого я обхопив долонею впоперек тулуба, переймав тепло моєї долоні. Якщо там, за брамою, зустріне нас майстер камінчиків - тільки на Кореневе замовляння й можна покладатись.

Розлігся несвітський скрип. Збоку, під дверним молотком, прочинилася крихітна, на карликів розрахована хвірточка; з хвірточки боком вибрався Март зі Гороф власною особою - щуплий чоловік років сорока, той самий, на якого я звернув увагу на королівському прийомі. Щоправда, тоді на його плечі не було сови, а тепер сова була - велика, кругла, гачконоса.

Ліве око Горофа було сіре, праве - темно-сіре, майже чорне. Шкіра здавалась неприродно білою й дуже тонкою. Від крилець носа до кутиків губ тяглися глибокі складки.

Уважний погляд - на нас із Орою, на муляж у моїй руці, на кольорові камінчики, які прикрашали Орину шию. І знов на муляж; сова на плечі зі Горофа точнісінько повторювала його погляд.

- Панове, - заговорив нарешті Гороф, і голос у нього виявився тихий і глухуватий. - Пані Шанталіє... Я змушений відкликати своє запрошення назад. Хай той, хто вас послав, приходить сам... Я сильно сумніваюся, що за всіма цими іграми в камінчики ховається всього лише надступеневий хлопчисько зі своєю подружкою. Прощавайте...

За силою він був рівня мені. А може, ні. Можливо, він був сильніший. Що коли він просто розвернеться й піде?!

- Хвилиночку, пане зі Горофе...

Він подивився просто мені в очі:

- Хлопчику... Я розумію, що ти носишся зі своєю Карою, як сова з копієчкою. Але сам ти прийшов до мене під захистом свого бовванця, а жінку привів голісінькою, нехай пробачить мені пані Шанталія. Мені залишається тільки повторити: хай ваш хазяїн приходить сам. Якщо ви спробуєте набридати мені, я змушений буду...

- Ми неправильно одне одного зрозуміли, - швидко сказала Ора. - Запевняємо вас, пане зі Горофе, за нами ніхто не стоїть... Більше того, певний час тому ми були майже певні, що хазяїн кольорових камінчиків мешкає в цьому замку.

Зі Гороф дивився на неї так довго й пильно, що муляж у моїй руці зробився слизьким від поту.

- Значить, ви справді не маєте до цього жодного стосунку, - сказав нарешті Гороф, і в його голосі прослизнуло розчарування. Я раптом зрозумів, що й мене за секунду охопить подібне почуття: хибна тривога, весь шлях пройдено марно, майстер камінчиків тут не живе.

А з другого боку - моя влада залишається при мені ще на деякий час. Влада...

Далі все відбулось майже без моєї участі. Права рука зручніше вхопила муляж упоперек тулуба, тим часом як ліва взяла потвору за голову - так, що вказівний палець опинився просто на глиняній потилиці.

Різнокольорові очі Марта зі Горофа зустрілися з моїми. Повні зверхності, холодні, зневажливі; я плотолюбно осміхнувся.

По дну його погляду щось промайнуло. Як тінь кажана. Страх? Жах перед Карою? Де ж твоя зверхність, де твоя зневага, надступеневий?

Зневага лишилась на місці. Тільки холод змінився люттю:

- Щеня. Що дрібніша тварюка, в чиї руки потрапляє Кара, то більше радості від гри в ката...

І, залишивши на моїй щоці слід, як від ляпаса, Март зі Гороф пірнув у низенькі двері. Грюкнула зачиняючись залізна стулка.

* * *

"Ніколи не воюй проти натовпу! Натовп сильніший за будь-якого мага, натовп тупий і сморідний супротивник. Уникай велелюдних місць, ніколи не ходи на масові дійства; якщо вже надало тобі потрапити до агресивно налаштованого натовпу - вибирайся з пастки розумно.

Ніколи не ставай невидимим. Тебе просто розчавлять.

Якщо твій ступінь вищий за другий - сміливо обертайся на птаха й лети. Речі кидай без жалю, життя й здоров'я - важливіші. Якщо твій коефіцієнт перевертенства за масою невеликий - перетворюйся на дуже великого птаха однієї з тобою ваги. Далеко летіти тобі однаково не доведеться - ти маєш усього лише відірватися від землі й протягнути кількадесят метрів.

Якщо твій ступінь не дозволяє тобі перетворитись на птаха - прикрий себе всіма захисними замовляннями, які є в твоєму арсеналі, і, вгадуючи напрям людського потоку, якнайшвидше вибирайся з нього.

Якщо натовп протистоїть тобі... Ніколи не доводь до такого, але якщо вже лихо сталось - ні в якому разі не намагайся боротися з багатьма супротивниками одразу!

Роззирнись навколо. Якщо поблизу є стіна - перекинь її на юрбу. Повали дерево, улаштуй пожежу, кинь блискавку, убий одного або двох із людей - ти маєш налякати юрбу в першу хвилину сутички. Якщо цього не вдалось - обертайся на кого завгодно й біжи щодуху..."