Слава ЗСУ!

-     Це остання партія із замовлення Гільдії граверів, - сказав Гаррі в простір. – Якщо вона зникне просто з мого подвір’я, мені доведеться повернути їм гроші. Треба буде поговорити з вартовим. Він щось останнім часом розлінився.

-     Нам час, Вільяме, - сказав Вернигора, знову хапаючи Вільяма за руку.

-     Чому? Ми ж іще…

-     Як ми можемо вам віддячити, пане Король? – спитав гном, тягнучи Вільяма до дверей.

-     Подружки нареченої вдягнуть о-де-ніль, хоча біс його знає, що це таке, - сказав Король Золотої Ріки. – А, і коли я не отримаю від вас вісімдесят доларів до кінця місяця, ви, хлопці, будете в глибокій, - сигара перекотилася з кутка в куток рота і назад, - біді. Головою донизу.

За дві хвилини віз із рипінням полишив двір, супроводжуваний на диво байдужим поглядом вартового троля.

-     Ні, це не крадіжка, - категорично сказав Вернигора, смикаючи віжки. – Король поверне тим вилупкам їхні гроші, а ми заплатимо йому по старій ціні. І всі будуть щасливі – крім «Сенсацій», але кого вони хвилюють? 

-     Мені не сподобались натяки на глибоку, пауза, біду, - сказав Вільям. – Головою донизу.

-     Мені, з моїм зростом, і головою вгору буде непереливки, - відповів гном.

 Деякий час подивившись услід возові, Король гукнув одного зі службовців і наказав йому принести примірник «Часу» з кошика номер шість. Доки йому вголос читали пожмакану й заяложену газету, він сидів непорушно, і лише сигара перекочувалась з куточка в куточок його вуст.

Згодом його посмішка поширшала, і він попросив службовця прочитати кілька уривків повторно.

-     Ех, - сказав він, коли читання було закінчено. – Я таки не помилився. Цей хлопець – природжений розгрібач бруду^{20}. Як шкода, що він народився так далеко від чесного, справжнього сміття.

-     Мені підготувати чек для Гільдії граверів, пане Король?

-     Еге ж.

-     Гадаєте, ці двоє повернуть вам гроші?

Зазвичай Гаррі Король не сприймав у служниках подібної поведінки. Вони існували для роботи, а не для обговорення рішень. З іншого боку, Гаррі розбагатів завдяки вмінню побачити проблиск у бруді, тож тямущу людину йому було важко не помітити.

-     Якого кольору о-де-ніль? – спитав він.

-     О, це один з рідкісних відтінків, пане Король. Щось на кшталт блакитного з натяком на зелений.

-     А бувають чорнила такого кольору?

-     Я міг би дізнатись. Напевне, вони недешеві.

Сигара знову промандрувала між губ Гаррі Короля. Всі знали, що він обожнював своїх дочок, бо відчував: вони потерпали вже від того факту, що їхній батько мусив двічі поспіль приймати ванну, аби лишитися просто брудним.

-     Ми будемо уважно стежити за нашим малим письменником, - сказав він. – Кинь хлопцям кілька монет, нехай візьмуться. Я не хотів би розчарувати Еффі.

Сахариса помітила, що гноми знову пораються біля верстата. Він рідко коли зберігав свій вигляд довше, ніж на пару годин. Гноми вдосконалювали його без відриву від виробництва.

У Сахариси складалося враження, що єдиними інструментами, яких потребував гном, були його сокира та яке-небудь причандалля для добування вогню. За певного вміння це була кузня, з допомогою якої гном міг зробити прості інструменти, з їхньою допомогою – складні, а вже зі складними інструментами гном міг, у певному сенсі, зробити що завгодно.

Двійко гномів наразі порпалися в металевому непотребі, купи якого валялися попід стінами. Кілька залізних котків уже розплавили на метал, і коники-гойданки палали в печі, на якій виплавлявся свинець. Два-три гноми поспішно залишили повітку в якихось таємничих справах, і повернулися з якимись мішками та загадковим виразом облич. Гноми теж добре знають, як використати речі, викинуті кимось іншим – навіть якщо цей інший їх ще насправді не викинув.

Сахариса повернулась була до репортажу про щорічну вечірку «Парубків з Веселого Пагорба», аж раптом якийсь грюкіт і вибух лайки убервальдською (ідеальною мовою для лайки) змусив її кинутись до отвору в льох.

-     Все гаразд, пане Крикк? Мені принести совок і віник?

-     Бодрожвачски жальтцайт! Ох, фройляйн Сахарисо, вибачте! Нефеликий яма на шляху прогресу.

Сахариса спустилася вниз.

Отто сидів на своїй хисткій лавці. На стіні висіли скриньки з бісиками. В клітках куняли кілька саламандр. У великій темній банці скрутилися земляні вугрі. Але друга така ж банка була розбита.

-     Я був незграбний і перекинув її, - пояснив Отто  з ніяковим виглядом. – А тепер той дурний вугор запофзайт під лавка.

---

  20 «Розгрібач бруду» - англ. «muckraker» означає також журналіста-розслідувальника.