Слава ЗСУ!

- Я готова, - впевнено відповіла Емма. – Я готова віддати усе, аби лише стати щасливою. Хоча б на мить зрозуміти, що таке щастя.

- Ти будеш щасливою, - промовила Нонна. – Я потім скажу тобі, коли саме…

- Скажи зараз, - крізь сльози прошепотіла Емма.

- Ні, - промовила Нонна. – Скажу, коли отримаю другу сережку.

- Ти отримаєш її, я обіцяю. Хочеш, я завтра ж тобі її принесу? Навіть, сьогодні…

- Ні, - посміхнулась Нонна. – Прийдеш до мене через декілька місяців… з сережкою.

- Я завтра прийду і принесу тобі її, - промовила Емма.

Вона поклала на стіл гроші і вийшла за двері.

Фадєєв нервово кинув позов на стіл.

- І що ви мені скажете? – звернувся він до Гордона.

Адвокат спокійно пройшовся по кімнаті.

- Теоретично, у них немає жодного шансу на цей замок, - промовив він. – Те, що та дівчина є нащадком і родичем графа – нічого їй не дає. У нас є діюча конституція, в якій чітко визначені ці позиції. Замок залишиться власністю міста, в цьому не сумнівайтесь! Але цей суд негативно зіграє на вашій репутації. Замок валиться. Музей закрито. Вони висунуть проти вас такі звинувачення, які стануть заголовками всіх газет. Ви закрили людям доступ до їх історії, музей знаходиться в жахливому стані, а ви нічого з цим не робите. Мало того, їм відомо про гроші, які виділила держава. Ось про що завтра напишуть газети.

- Що ви пропонуєте мені робити? – розгублено запитав мер.

- Вирішуйте цю проблему з ними. Без адвокатів, без посередників. Лише ви і вони. Зрозумійте, вони діти. Купіть дитині морозиво, а вона за це прибере вам кімнату. Розумієте, про що я?

Емма та Ліна вийшли на вулицю.

- Ну як, стало легше? – вдихнувши повітря, запитала Ліна.

Емма посміхнулась.

- Мабуть…

- Що вона сказала тобі? – поцікавилась Ліна.