Слава ЗСУ!

Можливості використання саламандр вивчав, між іншим, гамбурзький дослідник Вурман. Із його статей на цю тему наведемо тут хоч би в дуже скороченому вигляді «Bericht xiber die somatische Veranlagung der Molche»⁵⁵.

Дослідп над тихоокеанською гігантською саламандрою (Andrias Scheuchzeri Tschudi), які я провів у своїй гамбурзькій лабораторії, були спрямовані до цілком певної метп: з’ясувати витривалість саламандр щодо змін середовпща та інших зовнішніх впливів і тим самим установити можливості практичного використання їх у різппХ географічних зонах та за різнпх умов.

Перша серія спроб мала з’ясувати, як довго може витримати саламандра без водп. Піддослідних тварин тримали в сухих резервуарах при температурі від 40 до 50° С. Через кілька годин вони починали виявляти впразні ознаки занепаду сил; та коли їх поливали водою, вопп знов оживали. Через двадцять чотирп години вони вже лежали нерухомо, тільки кліпали очима; пульс сповільнювався, всі фізіологічні процесії ослаблювались до мінімуму. Тварини видимо страждали, найменший рух коштував їм великих зусиль. Через три дні настав каталептичне заціпеніння (ксероз); тварини не реагують навіть тоді, коли їх припікати електрокаутером. Та коли підвищити вологість повітря, вони починають виявляти деякі ознаки життя (заплющують очі від різкого світла тощо). Коли висушену таким чином саламандру через сім днів кидали в воду, вона за добу оживала; та коли висушували довше, більшість піддослідних тварин гппула. Під дією прямого сонячного світла саламандри гинуть уже за кілька годин.

Іншу групу тварин примушували в темряві, у дуже сухій атмосфері крутити вал. Через три години продуктивність їхньої праці починала падати, але знов підносилась, коли їх рясно оббризкували водою. Коли тварин оббризкували часто, вопп могли крутити вал протягом сімнадцяти-двадцятп, а в одному випадку — двадцяти шести годпп без перервп, тоді як людина в контрольному експерименті вже після п’яти годин такої механічної праці знесилилась.

Із цих дослідів можна зробити висновок, що саламандри цілком придатні й для праці на суходолі — щоправда, за двоу умо?: щоб па них пе падало пряме сонячне промінпя і щоб їм час від часу оббризкували водою всю поверхню тіла.

Друга серія дослідів стосувалася витривалості саламандр — тварин з походжепня південних — до холоду. Коли воду охолоджували раптово, тварини гппулп від катару кишок; але при поступовому звиканні до холоднішої води вони акліматизувалися досить легко: через вісім місяців не втрачали бадьорості й ирн температурі води 7° С, якщо тільки їм давали з їжею більше жирів (до 150— 200 грамів на день). Коли температуру води знизити до 5° С, вопи впадають у заціпеніння від холоду (гелоз); у такому стані їх можна заморозити й зберігати в крижаному блоці кілька місяців. Як тільки лід розтане й температура води підніметься инще 5° С, вопн починають виявляти озпаки життя, а при семи-десяти градусах жваво ганяються за поживою. З цього випливає, що саламапдри можуть легко акліматизуватися й у наших широтах, аж до північної Норвегії та Ісландії. Але для полярних кліматичних умов потрібні дальші досліди.

Натомість до хімічних чппішків саламандри виявляють велику .чутливість: при дослідах із дуже слабкими лугами, зливними водами промислових підприємств, дубнльпими речовинами тощо з них облазила клаптями шкіра, і піддослідні тварини гинули від гангре-ноподібного ураження зябер. Отже, в наших річках саламандр використовувати не можна.

Дальшою серісю дослідів нам пощастило з’ясувати, скільки саламандри можуть витримати без їжі. Bonn здатні голодувати три тижні п довше без ніяких розладів, крім невеликої млявості. Одну піддослідну тварину я примусив голодувати півроку; останні три місяці вона спала, не прокидаючись і не ворушачись, і коли я потім кинув до басейну посічену печінку, саламапдра була така квола, що ніяк не реагувала на це, і довелось годувати її штучно. Через кілька днів вона вже їла нормально, і її можна було використовувати для дальших експериментів.

Остання серія дослідів стосувалась регенераційної здатності саламапдр. Коли саламандрі відтяти хвіст, новий виростає за чотирнадцять дпів; над однією саламандрою цей дослід повторено сім разів з незмінним результатом. Так само відростають у нпх і ампутовані лапи. Одній піддослідній тварині ми ампутували всі чотири кінцівки й хвіст; за тридцять дпів вона була вже здорова. Коли саламандрі зламати стегенну або плечову кістку, в неї відпадає вся пошкоджена кінцівка й виростає нова. Так само відновлюється видалене око і язик; цікаво, що саламапдра, в якої я вирізав язик, розучилась говорити й мусила навчатися знову. Коли саламандрі ампутувати голову або перерізати їй тулуб між шиєю і тазовою кісткою, тварина гппе. Зате шлунок, дві третини печіпкп та іпші внутрішні органи можна видалити, не порушивши життєвих функцій, отож можна сказати, що майже цілком випатрана живцем саламандра ще здатна жити далі. Жодна інша тварина не наділена такою витривалістю до будь-яких поранень, як саламапдра. З цього погляду вона могла б бути досконалою, практично незнищенною бойовою твариною; на жаль, цьому перешкоджає її природна миролюбність.

 55 Повідомлення про соматичні властивості саламандр (нім.).